Читать книгу Ліс духів онлайн

105 страница из 163

Ось що могло її відволікти.

Жанна миттю підготувала свою церемонію. Кава зі склянкою газованої води (цю звичку вона завела в Аргентині). Пітьма. Ноутбук. Навушники. Жінка вмостилася поміж подушок, ніби кіт. Засунула диск у дисковод.

– Мені весь час сниться одне й те ж, – сказав жіночий голос.

– Що саме?

– Золотий ангел рятує мене від смерті.

– Якої смерті?

– Я вистрибую з вікна.

– Це самогубство?

– Так, самогубство.

– Ви вже відчували спокусу здійснити такий рішучий учинок у реальному житті?

– Ви самі добре знаєте. Три роки депресії. Два місяці в лікарні. Рік лицьового паралічу. Тож так, я «відчувала спокусу», як ви кажете.

– Ви намагалися викинутися з вікна?

– Ні.

Психіатр мовчить. Заохочує поміркувати.

– Ну, так, – зізнається жінка.

– Коли це було?

– Не можу сказати. Це був най… сплутаніший період у моєму житті.

– Пригадайте обставини. Де ви мешкали?

– На бульварі Анрі ІV, в 4-му окрузі.

– Неподалік від площі Бастилії?

– Так, на самій площі…

Антуан Феро більше не ставить запитань. Усе відбувається так, наче в ньому є датчик правди, що допомагає йому виявити в потоці слів якесь тріпотіння, якусь дрібничку, яка дозволить проникнути в думки пацієнта.