Читать книгу Ліс духів онлайн

141 страница из 163

– Ви одружений?

– Ні.

– Маєте роботу?

– Я юрист.

– У якій галузі?

– Зараз я займаюся громадськими організаціями, що базуються в країнах Південної Америки.

Хоакім говорив без тіні іспанського акценту. Отже, виріс у Франції. Або ж мав природний хист до мов.

– Чим займаються ці організації?

– Нічого особливого. Ми допомагаємо найбіднішим. Лікуємо й вакцинуємо дітей. Що ж до мене, то я керую пожертвами, що надходять з усіх куточків світу.

Тиша. Феро записував. На кожне запитання Хоакім відповідав спокійно, без поспіху чи хвилювання.

– У вас є проблеми зі здоров’ям?

– Ні.

– Ви п’єте?

– Ні.

– Приймаєте наркотики?

– Ніколи й не пробував.

– Ваш батько розповів мені, що у вас трапляються, скажімо так, зриви.

Жанні почувся сміх. Хоакім сприймав усе це легковажно.

– «Зриви». Це саме те слово.

– Що ви можете мені про них розповісти?

– Нічого.

– Тобто?

– Я нічого про них не пам’ятаю. Суцільний провал.

– У цьому й проблема, – докинув батько.

Ще одна пауза. Феро знову нотував.

– Ці провали відзначаються появою іншої особистості?