Читать книгу Ліс духів онлайн

64 страница из 163

– У якій точці?

– Скажімо, я вірю в усе аж до смерті Христа. А далі не йде. Не можу я прийняти подальші чудеса. Воскресіння. Повернення Ісуса до апостолів. Неможливо.

– Отже, ваша віра закінчується на розп’ятті?

– Так, на розп’ятті.

Пауза.

– Ви народилися в багатодітній сім’ї, чи не так?

– Семеро братів і сестер. В Ельзасі. Ми часто про це говорили: я мав щасливе дитинство.

– Але вашому батькові більше подобалася наймолодша дитина.

– Лікарю, це не становило для мене проблеми. Я був найстаршим. Я розумів батькові вподобання. До того ж я рано увірував. Віра сповнила мене й дуже рано підштовхнула покинути дім.

Антуан Феро нічого не каже. Священник прицмокує. Схоже, у нього пересохло в горлі. Жанна добре знала це відчуття. Коли говориш, поклавши голову на подушку, слина в роті пересихає, а в голову вдаряє кров.

– Віра, що закінчується на розп’ятті, – повторює Феро.

– То й що?

– Ви пригадуєте останні слова Христа?

Знову тиша. Тоді голос священника промовляє, ніби визнаючи свою поразку:

– «Батьку, чому ти покинув мене?»