Читать книгу Ліс духів онлайн

76 страница из 163

Суддя запитав трохи тихіше:

– Сім’ю цієї дівчини вже повідомили?

Райшенбах кивнув на свого сусіда за кермом «пежо».

– Цим займеться Леру. Відчуваю, що він сьогодні у формі.

Водій лайнувся, а тоді постукав пальцем по екрану навігатора.

– Ну, все, – буркнув він. – Ми на місці.

10

Лабораторія розташовувалася в закритій промисловій зоні. Масивні будівлі зі скла й бетону, споруди зі збірних конструкцій, ангари зі склопластику. До кожної будівлі прилягала територія в кілька гектарів – багнисті, порослі травою, всіяні калюжами пустища. Усюди було безлюдно.

Леру пригальмував перед довгою триповерховою спорудою з рядами вікон. Табличка при в’їзді сповіщала: «ЛАБОРАТОРІЇ ПАВУА». Довкола будівлі стояли поліцейські фургони, цивільні автівки, карети швидкої. Жанна здригнулася. Сині вогники мигалок мерехтіли, відбиваючись від дощових хмар, відображаючись у шибках фасаду та стікаючи ними, ніби лискуча фарба. У поривах вітру, що розносив сірі краплі, сновигали люди в блискотливих дощовиках. Усе це коло пекла було обгороджене жовтими стрічками.