Читать книгу Небажаний гість онлайн
2 страница из 83
Особлива подяка Джейн Каволіні за неймовірне художньо-технічне редагування.
Також дякую лейтенантові Полу Пратті з офісу шерифа округу Салліван за його неоціненну допомогу.
Хочу наголосити, що всі помилки в рукописі – лише моя вина.
І наостанок дякую моєму чоловікові Мануелю і нашим дітям Крістоферу та Джулії. Ваша підтримка та ентузіазм для мене дорожчі за все на світі.
1
Дорога петляє й звивається, заводячи їх дедалі вище та глибше в Катскільські гори, ніби що більше вони віддаляються від цивілізації, то непевнішим стає їхній шлях. Тіні густішають, погода погіршується. Десь неподалік тече ріка Гудзон, то з’являючись, то зникаючи між пагорбами. Обабіч дороги над ними загрозливо нависає ліс, немов от-от проковтне їх живцем, – темний ліс із моторошних казок. Однак м’який сніг припорошує усе довкола, надаючи краєвидові чарівності поштових листівок.
Ґвен Ділейні міцно вчепилася в кермо й, примружившись, вдивляється в лобове скло. За моторошністю вона не помічає чарівності. На гори опускаються сутінки, а скоро і зовсім стемніє. Через сніг кермувати важко й виснажливо. У скло б’є такий густий сніговий рій, що Ґвен здається, ніби вона застрягла у якійсь безкінечній відеогрі. На дорозі дуже слизько. Як добре, що на її маленькому «фіаті» хороші шини. Усе довкола затягнуло розмитою білою пеленою: уже й не розібрати, де закінчується дорога й починається кювет. Скоріше б уже доїхати. Ґвен починає думати, що не варто було їм обирати такий віддалений готель; там на кілька миль довкола суцільна пустка.