Читать книгу Небажаний гість онлайн
82 страница из 83
– Не торкайтеся її, – радить Девід.
Метью опускається на підлогу поруч із тілом і заходиться риданнями, поки інші шанобливо відступають назад. Чоловік ігнорує попередження адвоката й гладить рукою Данине неприродно бліде обличчя, проводить пальцем по безкровних губах, ніби не йме віри тому, що бачить. А тоді ховає обличчя в заглибленні її шиї, і його плечі здригаються від плачу.
Присутні відвертаються, на це неможливо дивитися.
Нарешті Метью підводить голову.
– Як це сталося?! – ошаліло кричить він до Девіда, який спустився вниз і зупинився на другій сходинці, нависаючи над ним. – Що вона взагалі тут робить, чому вона не в нашому номері?!
– Ви не чули, як вона вийшла? – запитує Девід.
Метью повільно хитає головою, збентежений, розчавлений горем.
– Ні. Я спав. Я нічого не чув.
Він затуляє обличчя руками і знову починає схлипувати.
Бредлі приніс біле простирадло, і всі стоять навколо з похмурими обличчями, поки він та Девід обережно накривають нерухому Дану.
9
Немов у трансі, Ґвен повертається з Райлі до їхнього номера. Вона ніяк не може повірити в те, що сталося. Дана мертва, отак просто. Хтозна, може, коли бідолашна впала зі сходів і померла, Ґвен якраз була у Девідовому номері. Можливо, Дана вже лежала там, біля підніжжя сходів у вестибюлі, коли Ґвен виходила від Девіда на другому поверсі і піднімалася до себе на третій. Яке життя швидкоплинне й дорогоцінне. Ніколи не знаєш, але воно може будь-якої миті обірватися, коли ти цього найменше очікуєш. У Дани було все, заради чого варто жити. Це надто жахливо. І це змушує Ґвен усвідомити, що потрібно цінувати кожен момент. Жити на повну. Досі у неї це не дуже добре виходило. Мабуть, час спробувати. Час позбутися багажу, почуття провини і почати проживати життя. Можливо, минула ніч стане для неї новим початком. Жінка відчуває, як усередині наростає теплота і радість від однієї згадки про Девіда; вона нічого не може з собою вдіяти, хоч і пам’ятає, що Дана померла.