Читать книгу 11/22/63 онлайн

213 страница из 325

– Тугга і його родина живуть на Коссут-стрит, – нарешті сказав Річі. Принаймні так це прозвучало.

– Коссут?

– Просто тамтешні люди саме так промовляють цю назву, – пояснила мені Беверлі. – Коссут, замість КОШУТ[179].

– Зрозумів.

Тепер залишилось одне, чи розпатякуватимуть ці діти про нашу химерну розмову окрай Пустовища.

Беверлі дивилася на мене серйозними, неспокійними очима.

– Але ж, містере Емберсон, я знайома з татом Тугги. Він працює в маркеті «Централ-стрит». Він люб’язний чоловік. Завжди посміхається. Він…

– Цей люб’язний чоловік більше не живе зі своєю сім’єю, – перебив Річі. – Дружина витурила його геть.

– Це тобі Туг розказав? – вирячилася вона на Річі.

– Та ні. Бен Генском. А йому сам Туг.

– І все одно він люб’язний, – промовила Беверлі зніченим тоном. – Завжди жартує про те й се, але ніколи не чіпляється, не лапає.

– І клоуни жартують направо й наліво, – сказав я. Обоє здригнулися, немов я знову вщипнув їх за той клубок нервів. – Це аж ніяк не робить їх люб’язними.

– Ми знаємо, – прошепотіла Беверлі. Дивилася вона собі на долоні. А потім звела очі на мене. – Ви знаєте про Черепаху? – Слово Черепаха в неї прозвучало, немов чиєсь ім’я[180].