Читать книгу 11/22/63 онлайн

250 страница из 325

Озирнувшись, я побачив мініатюрного чоловічка з гладенько зализаним назад волоссям, круглим обличчям і чорними очима. Скидався він на життєрадісного бурундука.

Ошкірившись, він простягнув до мене свою дитячого розміру долоню. Гологруда русалка на його передпліччі змахнула широким хвостом і примружила одне око.

– Чарлз Фраті. Але можете звати мене Чезом. Всі так роблять.

Я потиснув йому руку.

– Джордж Емберсон, але можете звати мене Джорджем. Усі так роблять також.

Він розсміявся. Я теж. Вважається негарним тоном сміятися з власних жартів (особливо коли вони підліткового кшталту), але є такі спонадливі люди, котрим ніколи не доводиться сміятися самотою. Чез Фраті був якраз із таких. Офіціантка принесла йому пиво, і він підняв кухоль.

– За вас, Джордже.

– Цілком згоден, – відповів я і цокнувся краєчком свого кухля об його.

– Когось там знаєте? – спитав він, дивлячись у дзеркало на великий стіл позаду нас.

– Та ні, – витер я собі піну з верхньої губи. – Просто люди там, схоже, веселяться дужче, ніж всі решта тут.