Читать книгу 11/22/63 онлайн

46 страница из 325

Моя тінь упала йому на коліна, і містер Жовта Картка обернувся, втупившись у мене мутними очима.

– Хто ти, на хер, такий? – запитав він, хоча прозвучало це в нього, як: «Хо-хи-ахе-ахи?»

Ел не надав мені детальних інструкцій, як відповідати на питання, отже, я промовив те, що здавалося найбезпечнішим:

– Не твоя, на хер, справа.

– Та пішов ти на хер.

– Чудово, – кивнув я. – Ми порозумілися.

– Га?

– Бувай, гарного дня.

І я вирушив до відсунутих убік на сталевій рейці воріт. Зразу за ними, ліворуч, тягнулася автостоянка, якої там раніше ніколи не було. На ній було повно машин, більшість з них пошарпані і геть усі достатньо старі, щоб експонуватися в автомобільному музеї. Там стояли «Б’юїки» з вічками і «Форди» з «торпедними» носами[35]. «Це машини теперішніх працівників фабрики, – подумав я. – Справжніх ткачів, котрі зараз трудяться всередині; заробляють собі на життя».

– Маю жовту картку від зеленого фронту, – гукнув п’яниця. Гукнув агресивно й водночас занепокоєно. – Давай сюди бак, бо сьо’ні подвійна ціна…