Читать книгу Просто гра онлайн
83 страница из 86
– Агов! Відчиніть! Є хтось там?!
Він дослухався – за дверима тиша. Покрутившись на ліжку з пів години, він помочився у порожню пляшку. Думки стали ще важчими. Ілля вже сумнівався, чи доведеться йому залишитися живим, чи вивезуть кудись у ліс та живцем закопають. Він спробував поштовхати двері – вони були надійно замкнені.
«Мені кінець! Я пропав!» – стугоніло в скронях.
Ілля не міг ні про що думати. Відчай охопив його, скував по руках і ногах настільки, що не міг ні про що думати. «Якщо я залишуся в живих, то це буде диво», – майнуло в нього в голові.
Ілля ліг на ліжко, відвернувся до стіни й скрутився калачиком, обхопивши плечі руками.
Розділ 18
Марго підійшла і сіла поруч з охоронцем бранця. Хлопець запалив цигарку й затягнувся.
– Як він? – спитала Марго.
– Сидить, – відповів він.
– Ти водив його до туалету?
– Ні.
– Чому?
– Зводжу перед тим, як здаватиму зміну. Не накладе ж він у штани до вечора, – хмикнув Малий.
Малим хлопця звали не за невисокий зріст, навпаки, він був доволі високий, широкоплечий, займався плаванням, ходив у тренажерний зал. Як він опинився ву бригаді Латиша, Марго достеменно не знала. Їй було відомо лише те, що юнак отримав таке прізвисько за свій юний вік: йому було не більше двадцяти років.