Читать книгу Право на вбивство онлайн

7 страница из 92

Оперативник лише відмахнувся:

– Мусив поїхати додому, у нього щось трапилося.

Кир’ях з досадою кинув цигарку до кишені куртки: не встигнув. Єгор терпіти не міг, коли поряд курили. Женя й сам би давно кинув, та бракувало сили волі. Хто взагалі переучується в п’ятдесят років? Кілька разів він пробував – результат виявлявся однаковим: за кілька днів (одного разу навіть тижнів) звичка поновлювалася з більшою пристрастю. Дружина вже давно махнула на нього рукою, одночасно дякуючи Богові, що сини не перейняли цієї згубної звички.

Блаженний, хто вірує. Ось уже три роки, як її чоловік вкотре переконався, що поганий приклад – заразний.

Оперативник навіть і не намагався вплинути на синів: сам почав курити ще в школі. Тим паче, щоб чогось вимагати у власних дітей, потрібно спершу продемонструвати, що теж так можеш. А він не міг. Тож тепер, поки дружина готувала на кухні його улюблену страву (борщ та пампушки з часником), він сам «стріляв» у синів цигарки. Або вимінював на щось, якщо раптом ті вважали, що батько надто часто користується халявними сигаретами.