Читать книгу Необхідні речі онлайн
232 страница из 276
– Ну…
– Та заходьте, – наполягав Ґонт. – Якщо мені можна трішки торгувати після робочого дня, ви можете трохи купувати в час, що вам його відводить місто. І чесно, пане поліцейський Ріджвік, ніхто ж банк сьогодні не пограбує, правда?
Норріс глянув у бік банку, будівля якого то світилася жовтим, то темніла від розміреного заїкання проблискового маячка, і розсміявся.
– Ну, сумніваюся.
– То як?
– Окей, – здався Норріс. – Але якщо ми не домовимося за кілька хвилин, мені доведеться розірватися.
Ліленд Ґонт одночасно простогнав і засміявся.
– Здається, я щойно почув, як мені вивертають кишені, – промовив він. – Ходімо, пане поліцейський Ріджвік. Кілька хвилин, то кілька хвилин.
– Той спінінг мені б дуже згодився, – бовкнув Норріс. Поганий спосіб почати торги, і він це знав, але не стримався.
– Так і буде, – погодився містер Ґонт. – Ви отримаєте найкращу пропозицію у вашому житті, поліцейський Ріджвік.
Він провів Норріса всередину «Необхідних речей» і зачинив двері.
Розділ шостий
Вілма Джерзик не знала свого чоловіка Піта настільки добре, як думала.