Читать книгу Необхідні речі онлайн

238 страница из 276

Увесь день він провів у болісному очікуванні й прийшов додому нажаханий тим, що знайде там (мертву Генрієтту Лонгмен і Вілму в тюрмі – найчастіша фантазія). Проте він утішився, коли побачив, що Вілма на кухні, співає собі.

Піт глибоко вдихнув, опустив емоційний протиударний екран і запитав її, що сталося з пані Лонгмен.

– Вона відчиняється аж о дванадцятій, а на той час я вже була не настільки зла, – пояснила Вілма. – Але все одно туди сходила, щоб пояснити їй, що до чого, – я ж пообіцяла, врешті-решт. І знаєш, вона мені запропонувала склянку хересу і сказала, що хоче повернути гроші!

– Вау! Чудово! – вигукнув Піт, заспокоєний, утішений.

І так скінчилася l’affaire[50] з Генрієттою. Кілька наступних днів він усе очікував, коли лють Вілми повернеться, проте цього не сталося – принаймні в цьому.

Піт роздумував, чи не порадити Вілмі сходити до лікаря Ван Еллена й самій отримати рецепт на заспокійливе, проте після довгих обачних роздумів відкинув цю думку. Вілма його до пня розіб’є – а може, й до ноги, – якщо він порадить їй ПРИЙМАТИ ЛІКИ. ПРИЙМАТИ ЛІКИ – це для нариків, а заспокійливе – для нариків-слабачків. Вона проживатиме життя на її умовах, тому дякую, дуже дякую. І, крім того, неохоче підсумував Піт, правду важко заперечити: Вілмі подобається скаженіти. Вілма у своєму шалі – повноцінна Вілма, сповнена вищої потреби.