Читать книгу Необхідні речі онлайн

86 страница из 276

Тепер він сидів за кермом колись сімейного автомобіля, пожинаючи те, що посіяв власною свободою волі. Голова глухо боліла. Він відчував помітну нудоту. Але найгірше діяла депресія – вона повернулася, ще й із наддатком.

«Привіт! – радісно вереснула вона з фортеці в його голові. – Ось і я, Алане! Приємно побачитися! Вгадай що? Ось він, кінець довгого важкого дня, а Енні з Тоддом досі мертві! Пам’ятаєш суботу, коли Тодд розлив молочний коктейль на переднє сидіння? Ондечки, де зараз лежить твій портфель, правда? А ти на нього накричав? Вау! Ти цього не забув, правда? Забув? Ну, це нічого, Алане, бо я прийшла, щоб нагадати тобі! І нагадувати тобі! І нагадувати!»

Він підняв портфель і втупився в сидіння. Так, пляма нікуди не щезла, і так, він тоді накричав на Тодда. «Тодде, чому ти вічно такий безалаберний?» Щось таке, нічого серйозного, але не ті слова, які б сказав, якби знав, що твоїй дитині жити залишилося менше ніж місяць.

Йому сяйнуло, що насправді проблема не у випитому пиві. Це все через машину, яку він так до кінця й не почистив. Алан цілий день проїздив із примарами дружини й сина.