Читать книгу Ліс духів онлайн

27 страница из 163

За нею йшов Стефан Ренарт. Той, який напередодні ввечері передав їй ту мутну справу. Лляна сорочка, сумка через плече – той самий пом’ятий вигляд. Пом’ятий і сексуальний.

– Прочитала чи ні?

– Я нічого не зрозуміла, – зізналася Жанна, знову рушивши до дверей.

– Але ж ти прошарила, що це справжня бомба?

– Якось усе це не в’яжеться в одну картину. Та й потім, анонімне донесення… Треба з’єднати ниточки.

– Про це тебе й просять.

– Я нічого не знаю про зброю. І про літаки. Я навіть не знала, що Східний Тимор – це країна.

– Це частина острова в Індонезії. Незалежна держава. Одна з найгарячіших точок на планеті.

Вони дійшли до рамок-металодетекторів. Фоє було залите сонцем. Охоронці, здавалося, підсмажувалися в ньому, наче ковбаски. Ренарт усміхався. Із портфелем під пахвою він був схожий на бувалого вчителя, який полюбляє виходити на косячок разом з учнями.

– Ще я не знаю, що таке «сессна», – мовила Жанна впертим тоном.

– Цивільний літак. Чорт забирай, це залізяка без жодних розпізнавальних знаків, якою перевозять автомати! Зброю, що була задіяна в спробі державного перевороту!