Читать книгу Ліс духів онлайн

32 страница из 163

Звісно, Жанна любила його з іншої, неявної причини. Під владністю, показною розкішшю, вульгарністю ховався сором’язливий чоловік, який переборщував із намаганням побороти ніяковість. Цю вразливість видавали дві деталі. Те, як він несміливо всміхався, киваючи підборіддям, ніби запускав камінчик поверхнею води. І те, як видавався його кадик, – аж незручно було дивитись, але Жанну він усе одно зачаровував.

Вони зробили замовлення, а тоді Тен нахилився до неї.

– Ти знаєш Одрі, стажерку з виправної палати?

– Ту жируху?

– Можеш і так її називати, якщо хочеш, – роздратовано відповів суддя.

– Між вами щось є?

Той глузливо всміхнувся, підтверджуючи її здогад.

– Мені цього ніколи не зрозуміти, – зітхнула Жанна.

Тен склав долоні в терплячому жесті, ніби давав обвинуваченому останній шанс перед вироком.

– Жанно, ти маєш зрозуміти одну просту істину. Суть чоловічого бажання.

– Дочекатися не можу.

– Більшість із нас бігає за красою, грацією, худорлявістю. За всілякими манекенницями. Але це все понти. Коли йдеться про справжню насолоду, коли на нас більше ніхто не дивиться, ми звертаємося до кругленьких жінок, до пишних форм. Чоловіки віддають перевагу товстухам. Шариш?