Читать книгу Ліс духів онлайн

33 страница из 163

– Принаймні я знаю, до якої групи належу.

Жаннина вага, зі зростом метр сімдесят три, коливалася між 50 і 52 кілограмами.

– Жалійся, жалійся. Ти з тих, із ким одружуються.

– Щось не помітно.

– Ти з тих жінок, стосунками з якими пишаються. Яких водять до ресторану. Яким роблять дітей.

– Коротше, мамка.

Тен розреготався.

– А ти хочеш бути ще й хвойдою? Ну ти розігналась.

Наполовину улещена, а наполовину роздратована, Жанна запитала:

– Ну, гаразд. Що там у тебе?

– Минулої неділі, по обіді, я був з тією самою Одрі. У мене. Пам’ятаєш, яка тоді була спека? Ми опустили жалюзі. Простирадла були хоч викручуй. Атмосфера така… ну, ти зрозуміла.

– Зрозуміла.

– О п’ятій вечора в мене дзвонить домофон. Моя колишня, Наталі, привезла малих. Щонеділі я вечеряю з дітьми і відвожу їх до школи наступного ранку. Проблема в тому, що зазвичай колишня приїжджає о сьомій. А тут, через якусь там мутну історію зі скасованою виставою, заявилася на дві години раніше. А в моєму ліжку Одрі. Я запанікував.

– Ви ж розлучились, ні?