Читать книгу Ліс духів онлайн

44 страница из 163

Тридцять один, тридцять два, тридцять три… Усе це було неможливо. Жанна збиралася розплющити очі. Побачити перед собою кору дерева. Обернутися й заглибитися в ліс тиші. Марія буде десь там, поміж листя. Треба було лічити. Триматися рахунку. Дати їй час заховатись. Щоб потім її знайти…

Потім був похорон. Жанна пережила його в стані сновиди. Приходили фліки, опустивши голови, наче побиті пси, із запахом шкіри, з порожніми фразами. Тоді мати почала скочуватися. Рік по тому вона зізналася Жанні – тоді вона, закінчена наркоманка, вже говорила повільно, важко, – що та завжди була її улюбленою дочкою. «Ти народжена з хаосу, і тому я завжди любила тебе більше…»

У Жанни й Марії були різні батьки. Маріїн батько пішов – про нього ніколи не говорили. Жаннин також – про нього говорили ще менше. Єдиний спадок, який він по собі залишив, – це було його прізвище: Коровський. Багато років по тому Жанна намагалася щось про нього дізнатися. Розпитала матір. Її батько був поляком. Торчок, який удавав із себе кіношника й розповідав, що належав колись до школи в Лодзі, де вчилися Роман Поланський, Єжи Сколімовський, Анджей Жулавський… Справжній серцеїд. А ще – великий пустодзвін. Наприкінці сімдесятих чувак звалив до себе на батьківщину. Більше від нього нічого не чули…