Читать книгу Ліс духів онлайн

47 страница из 163

Жанна їздила в різні місця, де проживав художник. У Німеччині. У Франції – до Парижа й Провансу. Зв’язувалася з найближчими поліцейськими відділками чи жандармеріями. Вона шукала слід убивці. Якусь деталь. Якусь зачіпку. Усе марно.

Зрештою вона мусила визнати очевидне. Вона назавжди залишиться маленькою дівчинкою, яка пошепки рахує, накривши очі долоньками. Якій не терпиться вирушити лісом у пошуках правди. У пошуках не сестри і не її вбивці, а пояснення. Одного дня вона знайде джерело зла…

Шістдесят сім, шістдесят вісім, шістдесят дев’ять…

Жанна здригнулася. Хтось постукав у її бічне вікно. Вона роззирнулася. Виявилося, що вона на автопілоті доїхала до суду Нантерра на авеню Жоліо-Кюрі. І машинально зупинилася перед будівлею.

До її вікна схилився охоронець.

– Тут не можна стояти, мадам. Це… Ой, перепрошую… Я не впізнав вас, пані суддя…

– Я… я зараз припаркуюсь.

Жанна змінила передачу і попрямувала до в’їзду на підземний паркінг. Кинула погляд на дзеркало заднього огляду. Її обличчя було мокре від сліз.