Читать книгу Ліс духів онлайн

92 страница из 163

– Страждає на фізичне каліцтво? – запитав Тен.

– Можливо. Або ж імітує деякі види мавп. Важко сказати напевне.

Жанна продовжила розвивати свою думку:

– Можеш за цими відбитками описати статуру вбивці?

– Більш-менш. Чувак носить 40-й розмір, але руки в нього маленькі. Судячи з того, що він зробив із тілом, це має бути якийсь здоровило. Але водночас сила відбитків натякає на невелику вагу.

Тен кивнув на моторошні знаки, що виднілися на стінах.

– А це? – запитав він Райшенбаха. – Ти доручив комусь це вивчити?

– Кільком спеціалістам, – відповів Мессауд. – Антропологу. Археологу. Криптологу. Поки що ми не отримали результатів.

Підійшов капітан територіальної бригади. Він постукав по своєму наручному годиннику й звернувся, знову-таки, до Тена:

– Можемо підніматися, пане суддя? Директор лабораторії чекає на нас у своєму кабінеті.

11

– Шановні, чим я можу вам допомогти?

Жанна з Теном перезирнулися. За таких обставин запитання здавалося не дуже доречним. Бернар Павуа був велетом, непорушним, наче мармурова статуя. Зростом близько метра дев’яноста, вагою під сто двадцять кіло, він сидів за своїм письмовим столом, підпираючи плечима шибу вікна. Добре за п’ятдесят, квадратне обличчя, шевелюра з тугими кучерями, колись білява, тепер сива, й окуляри в роговій оправі. Його обличчя було спокійне, але золотисто-карі очі за скельцями нагадували крижинки на дні склянки віскі. Пика on the rocks[16].