Читать книгу Ліс духів онлайн

88 страница из 163

Жанна заговорила: лише чіпляючись за власні запитання, можна було не втратити ґрунт під ногами:

– А лій?

– Так він присвічує собі – палить сало.

– Нам казали про «тваринний жир». Про яку тварину йдеться?

– Хто вам таке сказав?

Втрутився капітан поліцейської бригади:

– Так мені сказали експерти-криміналісти.

– Вони помилилися. Аналізи зразків із першого місця злочину свідчать, що йдеться про людський жир. Убивця користується всім готовим. Він вирізає частини пахвини або черева й використовує їх як свічки повільного згорання.

– Якщо він уже розвів вогонь для своєї… трапези, – сказала Жанна, – навіщо йому тоді свічки?

– Для письма.

Ланґлебе взявся за прожектор і повернув його до однієї зі стін. Та була вкрита символами. Вертикальними рисками, які ускладнювалися з кожним рядком. Ряди дерев, кожне з яких мало інший рисунок гілок. Ще в них можна було розпізнати стилізовані людські постаті. Або літери з якогось примітивного алфавіту.

Відступивши, Жанна усвідомила ще одну паралель, пов’язану з діяльністю самої лабораторії Павуа. Ці покручені риски могли також позначати пари хромосом, якими їх зображають на каріотипі.