Читать книгу Небажаний гість онлайн

30 страница из 83

– Так, доводилось, – він розкручує келих, помішуючи напій. – І не раз.

– Ну ж бо, розкажіть нам!

– Не звертайте на нього уваги, – втручається Лорен. – Він дивиться забагато кримінальних серіалів.

– Боюся, у житті все трохи інакше, – відказує адвокат.

– Що ви маєте на увазі? – запитує Лорен, помічаючи, що кутики Девідових губ опустилися.

Той стенає плечима.

– У серіалах правосуддя повсякчас перемагає. У реальному житті це не завжди так.

– Хочете сказати, що ви – як адвокат – надто добре виконуєте свою роботу? – видає Ієн, і всі вибухають реготом.

Лорен бачить, як дві жінки про щось шепочуться, але не може розчути слів. Вони говорять дуже тихо.

– Стараюся, як можу, – каже Девід.

– Як вам це вдається? – питає Лорен. – Як притлумлюєте свою совість, коли… захищаєте когось, знаючи, що, можливо, ця людина вчинила щось жахливе? – І майже одразу поспіхом додає: – Пробачте. Я зовсім не намагаюся вас судити.

Девід Пейлі дивиться вниз, на свій майже порожній келих, і думає, як відповісти. Його запитували про те саме багато разів. Він доволі успішний як адвокат. А як людина – і сам не знає. Його партнери по фірмі вже давно м’яко натякали, щоб чоловік ненадовго взяв відпустку, можливо, поїхав у подорож. Але йому ні з ким подорожувати. У нього більше немає дружини. І хоч, подорожуючи світом, він, безумовно, зможе трохи відволіктися, це не заповнить порожнечі у його душі. Те, що Девід провів добру половину своєї кар’єри, успішно захищаючи убивць, безумовно наклало на нього свій відбиток. Але він має готову відповідь на запитання Лорен. Знає, що сказати. А самому вірити в це не обов’язково.