Читать книгу Небажаний гість онлайн

27 страница из 83

Бредлі киває:

– У готелі не так багато гостей. У нас дванадцять номерів, але цими вихідними заповнено лише шість. Через хуртовину кілька бронювань було скасовано. І дехто з нашого персоналу – як ото бармен і економка, – не змогли до нас дістатися. Але я тут, тож усе гаразд. – Він сплескує руками і з ентузіазмом додає: – Принаймні я непогано вмію змішувати напої. Мене сам бармен навчав.

– От і чудово! – каже Ієн. – Зробите мені віскі з содою?

– Звісно.

– А мені «Мангеттен», будь ласка, – просить Лорен.

– Сподіваюся, кухар прибув без пригод? – запитує Ієн. – Бо я вмираю з голоду.

Бредлі змовницьки здіймає одну брову:

– Не хвилюйтеся. Кухар – мій тато. Готель належить нашій родині. Ми живемо на території – в апартаментах наприкінці коридору, за баром, – він киває у той бік. – Ми впораємося удвох, допоки дороги не розчистять. Щоправда, вечеря сьогодні більше скидатиметься на фуршет.

У вікна врізається сердитий порив вітру. Гості інстинктивно обертаються на звук.

– У нас тут бувають добрячі бурі, – промовляє Бредлі.