Читать книгу 3001: остання одіссея онлайн

14 страница из 70

– Містере Пул, – сказав Андерсон, і досі говорячи тим дивним сповільненим тоном, ніби вдаючись до чужої мови, – ви, звісно, знаєте, що в певний момент… вибули з ладу… через серйозну пригоду, поки працювали за бортом «Діскавері».

Пул кивнув на знак згоди.

– Я починаю підозрювати, – сухо сказав він, – що «вибув з ладу» – це м’яко сказано.

Андерсон видимо розслабився, на його обличчя повільно виповзла усмішка.

– Цілком точно. Розкажіть мені, що, на вашу думку, сталося.

– Ну, в найкращому разі, після того як я втратив свідомість, Дейв Боумен врятував мене й повернув на борт корабля. Як там Дейв? Мені ніхто нічого не каже!

– На все свій час… А в найгіршому разі?

Френкові Пулу здалося, що на шию ззаду легенько подув холодний вітерець. Підозра, що повільно формувалася у свідомості, набирала чіткіших рис.

– Тоді я помер, але мене повернули сюди – хоч би де воно є – і ви змогли мене оживити. Дякую…

– Цілком правильно. І ви повернулися на Землю. Ну, ви дуже близько до неї.

«Що він має на увазі – «дуже близько до неї»? Тут точно є якесь гравітаційне поле – значить, ми всередині колеса орбітальної космічної станції, що повільно обертається. Втім, нехай – треба думати про набагато важливіші речі».