Читать книгу 3001: остання одіссея онлайн

28 страница из 70

Він вказав на далеку лінію, що здіймалася над східним обрієм.

– А то, мабуть, ще одна.

– Так – Азійська вежа. Ми для них, певно, виглядаємо так само.

– І скільки їх усього?

– Лише чотири, через рівні проміжки вздовж екватора. Африка, Азія, Америка, Океанія. Остання майже порожня – там завершено лише кілька сотень рівнів. Нема на що дивитися, крім води…

Пул і досі вбирав цю колосальну ідею, коли йому спала на думку тривожна річ.

– У мій час на всяких висотах літали тисячі супутників. Як ви уникаєте зіткнень?

Здалося, що Індра трохи зніяковіла.

– Знаєте… Я ніколи про це не думала – не моя галузь. – Вона на мить замовкла, вочевидь, шукаючи потрібне в пам’яті. Тоді її обличчя проясніло. – Здається, що багато століть тому ми провели масштабне прибирання. Тепер нижче від стаціонарної орбіти просто немає жодного супутника.

«Це логічно, – сказав собі Пул. – Вони не були б потрібні – чотири гігантські вежі надавали б усі послуги, що раніше залежали від тисяч супутників і космічних станцій».

– І ніколи не було жодної аварії – жодного зіткнення з космічними кораблями, що злітали з Землі або поверталися в атмосферу?