Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

54 страница из 238

Я чекав на тому даху, здавалося, цілу вічність. «Майку, вони спустилися. Вони внизу», – сказав нарешті мій друг.

Тож я спустився вниз, але вирішив ще трохи зачекати всередині. Мої друзі оглядали квартал, перевіряючи, чи не ховаються там копи. «Почекай ще трохи, Майку», – сказав мій друг. Нарешті він сказав мені, що я можу вийти. Мені пощастило вибратися з цієї ситуації. У коробці з коштовностями, яку ми вкрали, були всі ці дорогі годинники, медальйони, браслети, діаманти та рубіни. Цілих два тижні ми витратили на те, щоб порозпродувати все те лайно. Нам доводилося продавати частину в одному місці, а з іншою їхати в протилежну частину міста.

Зважаючи на те, скільки всілякого розбою я накоїв, досить смішним було те, що вперше мене арештували за вкрадену кредитку. Мені було тоді десять. Ясна річ, я був занадто малим, щоб мати власну кредитну картку, то ж мені доводилося брати з собою до магазину старшого хлопця і говорити йому, що купити для мене, дозволяючи натомість взяти щось і йому. А потім ми продавали картку іншому старшому хлопцеві.