Читать книгу Кат онлайн

72 страница из 129

– Не мала б. А навіщо? Навіщо?! – закричав Томас і підвівся. – І так само навіщо тобі розповідати мені, що там сьогодні стався бунт?

– Я не брала в цьому участі, – збрехала вона.

– Маячня!

Бакстер була трохи шокована. Томас практично ніколи не лаявся.

– Ти приїздиш сюди побита й закривавлена…

– У мене кілька подряпин.

– …ризикуєш життям серед некерованих в’язнів, бо приїхала провідати найнебезпечнішу людину всієї країни!

– Мені ні´коли про це говорити, – сказала Бакстер і взяла своє пальто.

– Ну звісно, ніколи! – роздратовано крикнув їй Томас, пішовши за нею на кухню. – У тебе вранці переліт до Нью-Йорка, а про нього ти теж не стала мені казати. – Він трохи помовчав, а тоді тихо сказав: – Емілі, я не розумію, чому ти вважаєш, ніби не можеш ділитися зі мною таким.

– Можна про це поговорити, коли я повернуся? – спитала вона таким самим спокійним тоном.

Томас на одну довгу мить поглянув на неї, а тоді покірно кивнув, тим часом як вона знову взулася в черевики.

– Подбай за мене про Ехо, – попросила Бакстер.