Читать книгу Кат онлайн

73 страница из 129

Вона підвелася й вийшла до передпокою. Томас усміхнувся, коли вона надягнула комплект із шапки й рукавичок, які він купив їй задля сміху. Він геть не розумів, як ця жінка, що намагалася прибрати з очей волосся, поки в неї на голові теліпався помпон, могла зажити такої грізної слави серед тих нечисленних колег, із якими дозволила йому зустрітися.

Бакстер потягнулася до дверей.

– Що там за справа така, з якою тебе попросили допомогти? – бовкнув Томас.

Вони обоє знали, що це більше ніж просто запитання мимохідь: це уклінне прохання їй відкритися йому, перш ніж вона поїде; це можливість для неї довести, що віднині й надалі все буде інакше; так він питав, чи можуть вони коли-небудь мати спільне майбутнє.

Бакстер цмокнула його в щоку.

За нею клацнули й зачинилися двері.

Руша розбудила пісня Busted «Air Hostess», яка задзижчала з його мобільного. Він притьмом відповів на дзвінок, аби втихомирити неприємний рингтон.

– Це Руш, – промовив він хрипким шепотом.

– Руше, це Кертіс.

– Усе гаразд? – квапливо запитав він.