Читать книгу 11/22/63 онлайн

14 страница из 325

Так я собі міркував про різницю між агресивним і погідливим стилями письма, коли на стіні прокашлявся інтерком:

– Чи є містер Еппінг в учительській західного крила? Ви часом не там, Джейку?

Я підвівся, натиснув кнопку і відповів:

– Ще тут, Глоріє. Каюся. Чим можу допомогти?

– Вам телефонують. Здається, чоловік на ім’я Ел Темплтон. Я можу перемкнути його до вас, якщо бажаєте. Або сказати йому, що ви вже пішли.

Ел Темплтон, власник і управитель тієї харчевні, куди весь учительський склад ЛСШ, окрім вашого покірного слуги, відмовлявся ходити. Навіть шанований завідувач мого факультету – котрий намагався балакати на манер якогось декана із Кембриджу і вже наближався до пенсійного віку, – так навіть той називав тамтешню фірмову страву не «Знаменитим фетбургером Ела», а «Знаменитим кицьбургером Ела»[13].

«Воно-то зрозуміло, що це не справжній кіт, – говорили люди, – або й зовсім не кіт, але й яловичиною воно бути не може за якихось долар дев’ятнадцять центів».

– Джейку, ви там не заснули на мій клопіт?