Читать книгу 11/22/63 онлайн

36 страница из 325

Я послухався.

– Ти не носиш з собою кишенькового калькулятора? Чи ще чогось електронного?

– Нічого такого.

– Ну, я гадаю, тоді ти готовий вирушати. Обернися лицем до задньої стіни комори. – Перш ніж я встиг це зробити, він ляснув себе по лобі, вигукнувши: – Ох ти, Господи, де дівся мій розум? Я забув про того, про Жовту Картку.

– Про кого? Що воно таке?

– Є там такий, містер Жовта Картка. Це просто я так його називаю, бо не знаю його справжнього імені. Ось, візьми оце. – Порившись у себе в кишенях, він вручив мені п’ятдесятицентову монету. Я таку останній раз бачив казна-коли. Либонь, ще в дитинстві.

Я зважив монету на долоні:

– Не думаю, що мені варто її в тебе брати. Це, мабуть, цінна річ.

– Авжеж, цінна, коштує рівно півдолара.

Його пройняв кашель, і цього разу ним трусило, наче під ураганним вітром, проте, коли я зробив крок до нього, він відмахнувся. Він сперся на ящик, поверх якого лежали мої речі, сплюнув у жмут серветок, поглянув, скривився, а тоді зіжмакав їх у кулаці. Його виснаженим обличчям котився піт.