Читать книгу 11/22/63 онлайн
40 страница из 325
Я застиг.
– Рушай далі, – мовив Ел. – Нічого поганого з тобою не станеться, друже. Просто йди далі. – Він жорстоко закашлявся, а потім якось так безнадійно прохрипів: – Мені конче треба, щоби ти це зробив.
Я так і зробив.
Господи помилуй, я це зробив.
Розділ 2
Я зробив ще один крок уперед і зійшов ще на одну сходинку. Власні очі продовжували запевняти мене, що я залишаюся на підлозі у коморі харчевні Ела, проте я стояв прямо, але головою вже не торкався стелі комори. Що, звісно, було неможливим. У відповідь на сенсорне збурення безпорадно повівся мій шлунок, я відчував, що сендвіч з яєчним салатом і шматочок яблучного пирога, які я з’їв на ланч, ось-ось готові натиснути на кнопку катапультування.
Ззаду мене – трохи віддаля, ніби він стояв не за якихось п’ять футів, а за п’ятнадцять ярдів – долетів голос Ела:
– Заплющ очі, друже, так буде легше.
Щойно я це зробив, умент зникло сенсорне збурення. Відчуття було таке, наче в мене виправилась косоокість. Чи, мабуть, точнішим порівнянням буде – ніби я одягнув спеціальні окуляри в 3-D кінотеатрі. Я посунув уперед праву ступню і спустився ще на одну сходинку. Там таки були сходинки, з відімкнутим зором моє тіло не мало щодо цього сумнівів.