Читать книгу Чаклун та сфера. Темна вежа IV онлайн

288 страница из 292

– Дивися. Бачиш?

– Так, – він глибоко й комічно зітхнув. – Невже це та річ, якої я боюся понад усе на світі? Ця моторошна проява – поштова скринька місіс Біч?

– Еге ж. Тут ми розійдемося.

– Як скажеш. Та все одно мені шкода… – і саме тієї миті, як це іноді буває влітку, змінився вітер. З заходу налетів порив і миттю стер пахощі морської солі, а разом з ними і звук п’яних співів. На зміну їм долинув інший звук, нескінченно зловісніший: низький атональний шум, від якого в Сюзен завжди мурашки бігли по спині. Звук сирени, яку ввімкнула смертельно хвора людина.

Вілл відступив на крок назад, очі округлилися, і знову Сюзен помітила, як його руки опускаються до пояса, ніби в пошуках чогось, чого там не було.

– На бога, що це таке?

– Тонкохід, – тихо мовила вона. – В Каньйоні Петлі. Ти про таке чув?

– Так, чув, щось подейкували, але на власні вуха почув оце щойно. О боги, як ви це витримуєте? Він волає, немов жива істота!

Сюзен ніколи над цим не замислювалася, але зараз, спробувавши уявити, що чує його чужими вухами, збагнула, що він каже правду. Здавалося, якась хвора частина тіла ночі здобула власний голос і тепер силкувалася заспівати пісню.