Читать книгу Чаклун та сфера. Темна вежа IV онлайн

289 страница из 292

Сюзен стало так моторошно, що вона здригнулася. Відчувши, як стиснулися її коліна, Вітер тихо заіржав і повернув голову, щоб подивитися на свою вершницю.

– О цій порі року звук зазвичай не настільки виразний, – промовила вона. – А восени чоловіки спалюють його, щоб стих.

– Не розумію.

А хто розумів? Хто міг похвалитися тим, що досі щось розуміє? О боги, та вони навіть не в змозі були вимкнути кілька нещасних нафтових насосів, які досі працювали на Ситґо, хоча половина з них верещали, як свині на бійні. Настали такі часи, що люди були вдячні, коли щось просто працювало.

– Влітку загоничі й пастухи, коли мають час, зносять до входу в Каньйон купи гілляччя. Придатні й сухі гілки, але краще – щойно зрізані, бо потрібен дим, і що сильніший, то краще. Петля – короткий каньйон із майже вертикальними стінами, дуже крутими. Це наче перевернутий димар, розумієш?

– Так.

– За традицією спалення припадає на ранок Жнив, у перший день після ярмарку, святкування і святкового багаття.

– У перший день зими.