Читать книгу Чаклун та сфера. Темна вежа IV онлайн

42 страница из 292

Прямокутник карти спереду вагона зненацька запалахкотів червоним, та так яскраво, що Сюзанна мимоволі примружилася.

– Оливкова олія, але не касторка? – повторив Джейк. – Що це в біса таке?

– Це не має значення, – відповів йому Роланд. – У нас мало часу. Все одно моно швидко їде до кінцевої зупинки, байдуже, присутній із нами Блейн чи ні.

– Ти ж не думаєш, що він справді нас залишив? – спитав Едді. – Отой слизький тип? Та годі тобі, спустися на землю. Він підглядає, повір.

– Дуже в цьому сумніваюся, – відказав Роланд, і Сюзанна відчула, що ладна погодитися з ним. Принаймні, поки що. – Ти ж чув, як він зрадів, що після стількох років нарешті випала можливість погратися в загадки. І…

– І до того ж він впевнений у собі, – докинула Сюзанна. – Знає, що з такими, як ми, впорається легко.

– А він справді впорається? – спитав у стрільця Джейк. – Чи ми йому насиплемо на хвіст солі?

– Не знаю, – сказав Роланд. – У мене нема туза в рукаві, якщо ти про це питаєш. Це чесна гра… Та принаймні цю гру я знаю, грав у неї раніше. До певної міри ми всі в неї грали. От такі справи. – Він кивнув у бік книжки, яку Джейк забрав у Юка. – Тут діють певні сили, могутні сили, але не всі вони хочуть, аби ми трималися подалі від Вежі.