Читать книгу Чаклун та сфера. Темна вежа IV онлайн

57 страница из 292

– Я стріляю не рукою, – процитував Едді. Раптом він став якимось відстороненим, чужим навіть для самого себе. Так уже було, коли він побачив у шматках дерева рогатку, а потім ключ, які чекали на нього, свого визволителя… і водночас ці відчуття були геть різними.

Роланд якось дивно на нього дивився.

– Так, Едді, правду кажеш. Стрілець стріляє розумом. Що ти намислив?

– Нічого, – він міг би сказати більше, але йому завадив дивний образ – образ-спогад: Роланд сидить навпочіпки коло Джейка в одному з місць, де вони ставали табором на шляху до Лада. Вони з Джейком обидва перед нерозпаленим багаттям. Роланд вчителює – це один із його нескінченних уроків. Сьогодні Джейкова черга. Джейк тримає в руках кремінь і кресало, намагаючись оживити вогнище. Він креше іскру за іскрою, іскри розлітаються і згасають у пітьмі. Роланд каже, що він поводиться нерозумно. Що це просто… еге ж… дурість.

– Ні, – промовив Едді. – Він такого не казав. Не міг такого сказати малому.

– Едді? – Сюзанна. Стурбована. Мало не налякана.