Читать книгу Чаклун та сфера. Темна вежа IV онлайн

60 страница из 292

– Так.

– ЧУДОВО, – у голосі огидна вдоволеність. – З РАДІСТЮ ПОЧУЮ БІЛЬШЕ ЦИХ ЗАГАДОК.

– Гаразд, – Роланд глибоко вдихнув і почав. – Годуй мене, і я житиму. Дай мені напитися, і я помру. Що я?

– ВОГОНЬ, – жодного вагання. Лише нестерпна пиха, самовпевнений промовистий тон: «Стара, як світ загадка, вона була стара ще тоді, коли твоя бабця молодухою була. Але ти не зупиняйся, пробуй далі! Я вже сто років так не розважався, тож спробуй ще раз!»

– Перед сонцем пролітаю, та тіні не відкидаю. Що я таке?

– ВІТЕР, – ані крихти вагання.

– Твоя правда, сей. Далі. Легкий, мов пір’їнка, але ніхто не в змозі довго тримати.

– ПОДИХ, – нуль вагання.

«Ні, він все-таки завагався», – раптом подумав Едді. Джейк із Сюзанною втупилися болісно-зосередженими поглядами в Роланда, стиснувши кулаки, просто-таки жадаючи, щоб він загадав Блейнові саме ту, правильну загадку, якою він подавиться, ту, в якій сховано ключ, що відмикає двері в’язниці. Едді не міг дивитися на них – особливо на Сьюз – і сам залишатися зосередженим. Тож він опустив погляд на свої руки, що лежали на колінах, теж стиснуті в кулаки, і силою волі примусив їх розтиснутися. Зробити це виявилося на диво важко. З проходу до нього долинав Роландів голос – той один за одним видавав золоті хіти своєї юності.