Читать книгу Опівнічний Палац онлайн

2 страница из 75

По багатьох роках недбалих видань «Опівнічний Палац» нарешті виходить у світ у тому вигляді, в якому авторові й хотілося, аби він з’явився, коли вийшов уперше. Минає кілька років, і романіст відчуває спокусу ще раз пройти загубленими слідами[1] й виправити численні недоліки, яких рясно у ранньому творі, аби створити враження, ніби автор мав тоді більший талант, ніж насправді. Та я вважав чеснішим лишити його таким, як написав – із тими засобами та майстерністю, яку посідав у ту пору.

Одне з найбільших задоволень, що їх приносить мені ця професія протягом років, – це численні молоді читачі, які взялися за ці чотири «романи для юнацтва» й мали люб’язність написати мені, розповівши, що, переживши описані пригоди, захопилися читанням, а деякі – навіть і письменництвом.

Отже, їм, а також тим юним і не дуже читачам, які зараз уперше заглиблюються в ці романи з їхніми таємницями, щонайщиріша подяка від оповідача цих історій. Приємного читання.

Червень 2006 р. Карлос Руїс Сафон

Я ніколи не зможу забути ту ніч, коли над Калькуттою[2]сніжило. З календаря сиротинця Св. Патрика злітали листки останніх травневих днів 1932 року, залишаючи позаду один з найспекотніших місяців, які пам’ятала історія міста палаців.