Читать книгу Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс онлайн

92 страница из 95

Шукаючи будь-який привід, щоб посилити сварку, я навіть відмовилася спати з ним. Чоловік на це сказав мені, що я, мабуть, не сповна розуму, і якщо не зміню своєї поведінки, то він запроторить мене в божевільню. Я трохи послабила тиск, злякавшись загрози. І хто повірив би божевільній, якби я відкрила свою таємницю?

Але зберігати її в собі мені вже бракувало сил. Я повинна була поділитися нею з ким завгодно.

Коли в нас з чоловіком сталася чергова сварка, вона набула такого гострого характеру, що я мало не виклала йому всю правду. Почалося з того, що він, як зазвичай, дорікнув мені в незрозумілій упертості – маючи на увазі моє небажання відмовитися від поїздки в Англію. Я відповіла шпилькою, і, слово за слово, як це зазвичай буває під час родинних сутичок, посипалися образи. Він став кричати, що я поводжуся з ним, як з чужою людиною, а не як з чоловіком, що діти мені байдужі, ніби я їм не мати, а до нього ставлюся, як до приблудного собаки, – але ж він на це не заслуговує. Усі спроби переконати мене вже вичерпані; і хоч йому огидне насильство, він змушений прийняти найкрутіші заходи, щоб спонукати мене до виконання подружніх обов’язків.