Читать книгу Мюнхен онлайн

13 страница из 98

Міс Вотсон, що ділила з Г’ю найменший кабінет, схилялася над столом в оточенні стосів тек так само, як у ту хвилину, коли він виходив. Виднілася тільки маківка її сивої голови. Кар’єру вона починала друкаркою за прем’єрства Ллойд-Джорджа. Г’ю чув, що на Даунінґ-стріт той бігав за дівчатами навколо столу засідань уряду. Важко було уявити, щоб він міг ганятися за міс Вотсон. До її обов’язків входило готувати відповіді на запити парламенту. Вона виглянула із-за паперової барикади й поглянула на Леґата.

– Клеверлі вас шукав.

– Він у ПМ?

– Ні, у себе. Прем’єр у залі засідань разом з Великою трійкою.

Леґат видав звук, що був чимось середнім між зітханням і стогоном. На півдорозі коридором він зазирнув до кабінету Саєрса.

– Отже, Сесілю, наскільки я вліз у біду?

Саєрс повернув крісло до нього. Сесіль був коротуном, на сім років старший за Леґата, схильний до постійної, нестримної і частенько дратівливої веселості. Він носив краватку одного з Г’ю коледжу.

– Боюся, для романтичного обіду ви вибрали невдалий день, друже. – У його голосі чулося співчуття. – Сподіваюся, вона не дуже образилася.