Читать книгу Мюнхен онлайн

14 страница из 98

Якось у нападі слабкості Леґат натякнув Саєрсу про домашні проблеми. Відтоді він про це шкодував.

– Анітрохи. У нас паритет. Як справи в Берліні?

– Все зводиться до однієї з тирад гера Гітлера. – Саєрс удав, що б’є по бильцях крісла. – «Ich werde die Tschechen zerschlagen!»

– О боже! «Я розіб’ю вщент чехів!»

У коридорі пролунав командирський голос:

– Леґате, ось ви де!

Саєрс самими губами вимовив:

– Щасти тобі.

Леґат ступив крок назад, розвернувся і опинився впритул до продовгуватого вусатого обличчя Осмунда Сомерса Клеверлі. Його з нез’ясованих причин усі називали Оскаром. Головний особистий секретар прем’єр-міністра поманив його пальцем. Леґат пішов за Клеверлі до кабінету.

– Мушу сказати, ви мене розчарували, Леґате, ще й вельми здивували. – Клеверлі був старшим за більшість працівників і професійним військовим ще з довоєнних часів. – Обід у ресторані «Ріца» в розпал міжнародної кризи? Можливо, у Форин-офісі так прийнято, але не в нас.

– Перепрошую, сер. Це більше не повториться.

– Ви це якось пояснюєте?