Читать книгу Мюнхен онлайн

82 страница из 98

– Так, сер. З тридцять п’ятого по тридцять сьомий.

– Лишилися там друзі?

– Друзі… ні. У нас була маленька дитина, і дружина чекала на другу. Нам своїх турбот вистачало.

– Щодо німецького посольства в Лондоні – знаєте когось зі штату?

– Власне – ні.

– Тоді я не розумію. Звідки німці можуть знати, що ви працюєте на Даунінґ-стріт № 10?

Леґат стенув плечима:

– Може, від дружини? Її інколи згадують у світській хроніці. І моє ім’я миготить.

Г’ю зніяковів і зашарівся, бо пригадав, як якогось тижня «Дейлі експрес» написала про вечірку у леді Коулфакс, де згадала про нього як «про одну з найбільш обдарованих молодих зірок Форин-офісу серед помічників ПМ».

– Світська хроніка? – Постійний заступник міністра повторив назву рубрики з неприязню, ніби мав справу з чимось бридким, до чого варто не торкатися. – Що за непотріб?

Леґат не міг зрозуміти, жартує той чи ні. Але перш ніж устиг відповісти, пролунав стукіт у двері.

– Увійдіть!

Міс Мачент принесла теку:

– Щойно доправили телеграму з Берліна.

– Нарешті! – Кедоґен трохи не вирвав теку в неї з рук. – Я на неї увесь вечір чекаю.