Читать книгу Мюнхен онлайн

78 страница из 98

Міс Мачент, чергова старша секретарка, сиділа в приймальні сама. Вона працювала нагорі у короткозорого заступника Кедоґена Орма Сарджента, відомого за прізвиськом Кріт.

Леґат засапався.

– Мені – до сера Александера. Справа нагальна.

– Він надто зайнятий і нікого не приймає.

– Будь ласка, передайте йому, що це справа найбільшої державної ваги.

Це кліше, як ланцюжок для годинника і старомодний чорний стрій, пасувало йому. Він розставив ноги. Хоч він і засапаний, і молодший, але не поступиться. Міс Мачент глипнула на нього здивовано, повагалася, а тоді підвелася й тихо постукала в двері до ПЗМ. Просунула всередину голову. Г’ю розчув лише її слова:

– Містер Леґат просить прийняти його.

Пауза.

– Каже, це дуже важливо.

Знову пауза.

– Авжеж, думаю, варто його прийняти.

У відповідь почулося гучне бурчання.

Вона відійшла, пропускаючи Г’ю. Проходячи повз, він з такою вдячністю поглянув на неї, що вона зашарілася.

Приміщення було грандіозне: до стелі щонайменше футів двадцять; це підкреслювало мініатюрність сера Александера. Він сидів не за своїм столом, а за столом нарад, що був завалений різнокольоровим папером: білі аркуші – для протоколів і телеграм, світло-блакитні – для чернеток, рожевувато-лілові – для депеш, аквамаринові – для документів Кабінету міністрів, а поміж ними – коричневі теки великого формату, зав’язані рожевими стрічечками. На носі у постійного заступника міністра сиділи окуляри з круглою оптикою в роговій оправі, поверх яких на Леґата був скерований дещо роздратований погляд.