Читать книгу Право на вбивство онлайн

39 страница из 92

– Танюш, зачекай, будь ласка, зараз тебе наберу, – оперативник сховав телефон назад до кишені.

– Дружина? – запитав Єгор, хоч прекрасно знав відповідь. Серце знову болісно тьохнуло й забракло повітря: ім’я Таня надто багато значило для нього. – Біжи додому, вже й без того засидівся.

– Я там записав адресу, ім’я, паспортні дані й всю іншу відому інформацію, – вказав поспіхом на листок, а тоді пояснив: – У нас Златка захворіла. З гландами проблеми. Залишили в батьків, треба зараз забрати.

– Супер, Льош. Я тобі дуже вдячний. Їдь за донькою й передай їй – нехай швидше одужує.

– Дякую, – змучено усміхнувся Льоша, і в цей момент Скляр зрозумів, як сильно той переживає через доньку. – Завтра сходжу до нього додому, спробую знайти родичів та друзів, – Войтюк з натхненням розповідав власний план. – У нього, до речі, ще машина є, – вказав на відповідний рядок у листку. – Теж завтра дізнаюся, що з нею. Цілком можливо, що вбили, аби викрасти авто.

– Може бути, – задумливо закивав Єгор.

Врешті Льоша з Єгором розпрощалися. Оперативник вибіг з кабінету, на ходу телефонуючи дружині. Скляр так і залишився усміхненим, коли за Войтюком зачинилися двері.