Читать книгу Необхідні речі онлайн

158 страница из 276

Він уже вдруге вжив це слово. Аланові воно здавалося дивним, тривожним. Узагалі вся ця розмова здавалася йому тривожною.

– Ну, у разі чого ти знаєш, де я, – сказав Алан.

– Та знаю, знаю! – вигукнув Кітон і рушив до дверей.

– І прошу тебе, Денфорте… не забувай про місце для інвалідів.

– Та пішли ви нахуй зі своїм місцем і інвалідами! – гаркнув Кітон і затраснув за собою двері.

Алан сидів за столом і довго свердлив поглядом зачинені двері, а стурбований вираз не сходив з його обличчя. Тоді він обійшов стіл, підняв зіжмаканий поліетиленовий циліндр, що лежав на підлозі, кинув його у відро для сміття й підійшов до дверей, щоб запросити всередину Пароплавчика Віллі.

6

– Містер Кітон такий сумний, здається, – сказав Роуз.

Він обережно примостився в кріслі, яке щойно звільнив перший виборний, з відразою розглядаючи кінчик сигари, що лежав у попільниці, після чого обережно поклав білу Біблію собі на сухорляві коліна.

– Наступного місяця багато зустрічей стосовно закупівель, щось таке, – невиразно пояснив Алан. – Це, напевно, сильний стрес для виборних.