Читать книгу Необхідні речі онлайн

20 страница из 276

– Ні такий, ні такий, – відповів він. – Навіс із тканини. З парусини, напевно. Виступає на вулицю, і під ним затінок. І круглий, отакий. – Браян вигнув руки (обережно, щоб не розлити молоко) півколом. – На краю написана назва. Реально, дуже крутий.

– Ну щоб я скисла!

Цією фразою Кора найчастіше висловлювала захоплення чи роздратування. Браян обережно відступив на крок назад, на випадок, якщо то було друге.

– Ма, як думаєш, що там буде? Може, ресторан?

– Не знаю, – відповіла вона й потягнулася до телефона «Принцеса»[10] на журнальному столику. Їй довелося посунути кота Сквіблза, телепрограму й кварту дієтичної коли, щоб дістати його. – Але звучить якось хитро.

– Мамо, а що означає «Необхідні речі»? Це ніби як…

– Браяне, не зараз, мама зайнята. У хлібниці є девіл-доґи[11], якщо хочеш, візьми собі. Але тільки один, бо зіпсуєш апетит перед вечерею. – Вона вже набирала Майру, і невдовзі вони з неабияким завзяттям обговорювали зелений навіс.

Браян, якому не хотілося девіл-доґа (він любив свою ма, дуже любив, але іноді від вигляду того, як вона поглинає їжу, втрачав апетит), сів за кухонним столом, розгорнув підручник з математики й почав розв’язувати задачі з домашнього завдання – він був розумним сумлінним хлопчиком, а математика – то єдине домашнє завдання, яке він не встиг зробити в школі. Методично переміщуючи десяткові розділювачі, а тоді ділячи, він слухав мамині репліки в розмові. Вона знов розповідала Майрі про те, що невдовзі у них чергова крамниця продаватиме старі смердючі пляшечки парфумів і фотографії чиїхось мертвих родичів, і справді дуже прикро, що раз за разом повторюється те саме.