Читать книгу Необхідні речі онлайн

22 страница из 276

«Дякую, Браяне, – каже міс Реткліфф, і Браян бачить дрібні сльози вдячності в кутиках блакитних очей – такого темного відтінку, що скидаються на штормове море. – Я останнім часом трохи… трохи сумую, знаєш. Розумієш, я втратила свого коханого».

«Я допоможу вам про нього забути, – відповідає Браян водночас грубим і ніжним голосом. – Якщо називатимете мене просто… Браєм».

«Дякую, – шепоче вона, а тоді, схилившись так близько, що він чує запах її парфуму – казковий дух польових квітів, – додає: – Дякую тобі… Браю. І якщо вже, принаймні на сьогодні, ми будемо просто дівчиною та хлопцем, а не вчителькою й учнем, можеш називати мене… Саллі».

Він бере її руку. Заглядає у вічі. «Я не просто хлопчик, – промовляє Браян. – Я можу допомогти забути про нього… Саллі».

Вона наче загіпнотизована цим несподіваним усвідомленням, цією несподіваною маскулінністю. Йому, можливо, лише одинадцять, думає вона, але він більший чоловік, ніж якийсь там Лестер! Її долоня стискає його. Їхні обличчя зближуються… зближуються…