Читать книгу Необхідні речі онлайн

272 страница из 276

Поллі кивнула. Похмурий вираз трохи розгладився, але не зник зовсім.

– Звісно, розумію. Персонажі в кіно й серіалах завжди мусять трохи більше часу драматично чахнути, правда?

– Дуже точно відзначила. У кіно в людей удосталь страждань і цінної скорботи. Бо скорбота надто реальна. Скорбота, вона… – Він відпустив її, повільно підняв тарілку й почав витирати. – Скорбота брутальна.

– Так.

– Тому іноді я почуваюся трохи винним, так. – Він відчував гірке вдоволення, чуючи, як у голосі проступає оборона. – Частково тому, що здається, ніби якось надто рано, хоча це й не так, і частково тому, що здається, ніби я занадто легко відпускаю, хоча й це не так. Ця думка, що я винен більше скорботи, іноді досі в голові. Я не можу цього заперечити, але варто віддати мені належне, бо я знаю, що це дурощі, бо частина мене – значна частина, правду кажучи, – досі в скорботі.

– Ти, мабуть, людина, – м’яко промовила вона. – Наскільки ж це дивовижно-екзотично й напрочуд химерно.

– Так, думаю, так. Що стосується Ела, то він із цим по-своєму розбирається. І в нього непоганий спосіб – достатній, щоб я ним пишався. Він досі сумує за матір’ю, але якщо досі в скорботі (а я, мабуть, не до кінця впевнений, що це так), то це скорбота за Тоддом. Але твоя думка, що він не приїжджає тому, що не схвалює тебе… чи нас… недоречна.