Читать книгу Необхідні речі онлайн

97 страница из 276

– Як ти, красуне? – запитав він, відкидаючись у кріслі й прикриваючи очі долонями.

Аспірин не особливо допоміг голові. «Можливо, варто попросити в неї трохи “перку”», – подумав він.

– У мене все добре. – Він чув, як обережно вона говорить, переходить від одного слова до іншого, ніби по камінцях перетинає потічок. – А ти? Якийсь змучений у тебе голос.

– Та адвокати вічно вимотують. – Він відклав думку про те, щоб зайти побачитися з нею. Вона скаже: «Звісно, Алане», й буде рада його бачити, майже така ж рада, як і він від зустрічі з нею, але це обтяжить її ще більше, ніж їй сьогодні треба. – Думаю, я просто піду додому й одразу ляжу спати. Не проти, якщо я не заскочу сьогодні?

– Ні, золото, насправді навіть краще буде, якщо не заходитимеш.

– Дуже зле сьогодні?

– Бувало й гірше, – обережно вимовила Поллі.

– Я не про це питав.

– Не дуже зле, ні.

«Твій же голос виказує, що ти брешеш, кохана», – подумав він.

– Добре. А що там з тією ультразвуковою терапією, про яку ти розповідала? Щось дізналася?