Читать книгу Небажаний гість онлайн

22 страница из 83

– Давай, – згоджується Райлі без особливого ентузіазму.

Вона дуже бліда, і довге світле волосся спадає обвислими пасмами їй на обличчя. Ні сліду колишньої енергійності. Колись Райлі була красунею, але тепер так і не скажеш. Ґвен жене від себе цю жахливу думку і намагається вірити, що врода повернеться.

– Я знаю, що зараз у тебе непрості часи, – вмовляє вона Райлі. – Але ти мусиш спробувати.

Та кидає на неї погляд, сповнений… роздратування, мабуть, чи то зневаги. А може, гніву. Ґвен відчуває, як у ній самій спалахує іскра гніву, і раптом усвідомлює, що це будуть довгі вихідні і їй доведеться вважати, що говорить. Проте жінка одразу нагадує собі, що Райлі – одна з її найкращих подруг, і Ґвен багато чим їй завдячує. Вона хоче допомогти Райлі знову звестися на ноги, хоче, щоб її розкішна, життєрадісна подруга повернулася. Та що там, Ґвен хоче знову заздрити Райлі, як і раніше.

– Давай я розчешу тобі волосся, – пропонує.

Вона встає зі свого ліжка і починає порпатися у сумочці Райлі в пошуках гребінця. Тоді сідає позаду подруги і починає розчісувати її волосся повільними заспокійливими рухами. Поступово плечі Райлі поволі розслабляються.