Читать книгу Небажаний гість онлайн

24 страница из 83

Девід думає, що йому робити: залишитися тут і сподіватися, що надійде бармен, чи повернутися до вестибюля і зачекати, поки принесуть напої. Подорожувати одинцем іноді ніяково. Девід сідає у шкіряне клубне крісло біля каміна, у якому ще не розпалили вогонь, чекає кілька хвилин, бачить, що ніхто не приходить, і зрештою повертається до вестибюля. Там теж нікого немає; навіть молодик, що сидів за стійкою реєстрації, і той кудись зник. Девід ударяє по старомодному дзвіночку. Чітке дзеленькання лунає голосніше, ніж він очікував, і чоловік здригається від несподіванки. З коридору за стійкою реєстрації до нього вибігає молодик, що був тут раніше.

– Перепрошую, що змусив вас чекати, – каже той, вибачливо усміхаючись. – Через погоду нам трохи не вистачає рук.

– Я лише хотів чогось випити.

– Звісно. Ми подаватимемо напої тут, у вестибюлі. За кілька хвилин я привезу барний візок.

– Гаразд, я зачекаю, – миролюбно каже Девід.

Усе, чого він зараз хоче, – то це чогось випити й посидіти в зручному кріслі біля каміна. Тоді скуштувати смачної вечері і зануритися в глибокий безтурботний сон.